Що означає «бути відповідальними батьками»?

Встановлювати жорстку дисципліну або стати другом своїй дитині?
Оберігати або дати можливість вчитися на своїх помилках?
Направляти розвиток дитини або дозволити йому йти власною дорогою?
У батьків завжди питань більше, ніж відповідей.
Кожен батько вибудовує взаємодію з дитиною по-своєму, виходячи з власних цінностей, досвіду і уявлень. Але є і щось спільне, з чого складається розуміння відповідального батьківства.
Повага: вміння слухати дитину й цінувати її як повноправну особистість.
Турбота: давати необхідну дитині любов, тепло і безпеку.
Керівництво: визначення рамок поведінки дитини, допомога в освоєнні правил, що існують у суспільстві.
Розвиток здібностей дитини.
Виховання без застосування насильства: виключення всіх тілесних і психологічних форм покарання, що принижують гідність дитини.

Ці принципи допоможуть не тільки зробити виховання більш успішним. Ваше спілкування з дитиною стане більш конструктивним.

Поради при вихованні дитини

Якщо дитина не розуміє навчального матеріалу, допускає помилки при виконанні самостійних навчальних завдань, не вміє почати й послідовно вести роботу над завчанням текстів, виконанням малюнків тощо, не поспішайте пояснювати це відсутністю здатностей, поганою кмітливістю або поганою пам’яттю. Нерідко в основі цих розповсюджених шкільних проблем лежать недоліки уваги. Люди, що володіють винятковою пам’яттю, теж можуть бути неуважними. Щоб уникнути неуважності, необхідно щоразу думати, що робиш. Ось тут і стає зрозумілим, що без додаткових прийомів не обійтися.

Наприклад, можуть допомогти свідомі асоціації або використання всіляких „підказок” (зорових, слухових і т. ін. ). Будильник - чудовий помічник, якщо потрібно згадати про час, призначений або відведений для якоїсь справи. Поруч із будильником краще покласти маленьку записку, щоб не відключити його чисто механічно.

Ще один спосіб - покласти перед очима який-небудь предмет-підказку. Якщо під час готування їжі не можна забути про білизну, залишену у пральній машині, можна покласти на кухонний стіл коробку прального порошку. Побачивши ложку або порошок, ви або дитина автоматично згадаєте, для чого залишалася ця підказка. Підказки необхідно класти на такі місця, де б вони були неодмінно запримічені. Звичка дуже швидко вписується у звичну обстановку. Тому потрібно змінювати підказки або місця їхнього розташування, інакше через деякий час ти перестанеш їх зауважувати навіть у себе під носом.

Досить практичним виявляється для неуважної дитини, та й для дорослого, завести записничок щоб робити в ньому позначки. Як відшукати думку, що вислизнула:

якщо ви в цей момент щось читали, перечитати попередню сторінку;
якщо кудись йшли, повернутися трохи назад або подумки відтворити тільки що пройдений шлях;
якщо триває жвава бесіда, простежити ланцюг попередніх реплік, відтворити подумки хід бесіди, чітко згадати, хто що сказав, відновити в такий спосіб послідовність думок, тощо.

Якщо пам’ять тобі зраджує, не варто дратуватися: потрібно розслабитися й пошукати підказку. Боротьбу з неуважністю варто починати із твердого наміру звертати увагу на все.

Перший принцип - пауза. Перш ніж прямувати будь-куди, необхідно на мить зупинитися і задати собі головні питання: „Куди я йду? Що мені потрібно?”

Другий принцип -уміння зосередитися на теперішньому моменті. Це вміння дозволить стати більш зібраним.

Третій принцип - передбачення. Під час роботи можна уникнути відволікаючих моментів, якщо правильно організувати своє робоче місце. Четвертий принцип - негайна дія. Діяти краще відразу, як тільки на розум прийшла та або інша думка. Якщо не відкладати на потім безліч дріб’язків, які легко вискакують із пам’яті, неприємних наслідків неуважності можна уникнути.

Робіть все можливе, щоб ваш школяр міг побачити завдання в усьому об’ємі, щоб воно втілилося для нього в конкретних формах, предметах. Треба вивчити вірш про ранок - підніміть його на світанку й влаштуйте маленьку прогулянку; задали вірша про зиму - сміливо відправляйтеся до парку або перегорніть сімейний альбом із зимовими фотокартками. Пам’ятайте, що 6-7 річна дитина - це „очі, руки і язик”: „побачив і поторкав”!

При складанні й читанні будь - якої літератури, існує таке поняття як „надмірність інформації”. Вона для кожного читача різна й залежить від його знань з тієї теми, що висвітлюється в конкретному тексті. Тематичні словники, довідники й енциклопедії дадуть початкові основні відомості з теми, що характеризується інформаційною надмірністю. Якщо необхідно ознайомитися з тією або іншою галуззю знань, краще починати з довідників, словників, енциклопедій, потім перейти до науково - популярної, навчальної літератури. Наприклад, перші біологічні або географічні пізнання дитина повинна одержувати з дитячих енциклопедій і журналів, і лише після цього їй стануть доступні науково-популярні статті й підручники.

Механічний спосіб запам’ятовування

Механічний спосіб іноді називають зубрінням. Оскільки дитина ще не володіє якимись спеціальними прийомами запам’ятовування, то вона застосовує єдиний наявний у його досвіді спосіб - запам’ятовування шляхом багаторазових повторень. Часто трапляється так, що цей спосіб залишається єдиним у розпорядженні дитини.

Оскільки у 1-3 класах матеріалу для запам’ятовування не дуже багато, то цей спосіб запам’ятовування звичайно приносить успіх і тому не викликає занепокоєння в батьків. Звичка користуватися механічним способом запам’ятовування позначиться пізніше: коли в середніх класах обсяг матеріалу почне зростати й сам матеріал ускладниться, тоді стане неможливим запам’ятати його шляхом механічного завчання. У результаті відмінник може „скотитися”, що нерідко супроводжується перевантаженнями і стресовими станами, аж до повної втрати інтересу до навчання. От чому дуже важливо вже з першого класу звернути увагу на те, якими прийомами користується дитина при запам’ятовування, і вчасно ознайомити його з новими, більш досконалими методами.

І все ж таки заучувати напам’ять треба! Вчені все більше схиляються до того, що в помірних кількостях елементарне зубріння вкрай необхідне. І протиставляти логіку мислення тренуванню пам’яті сучасна наука про мозок не рекомендує. Крім функції накопичення знань, це потрібно й просто для здоровся мозку: завчання матеріалу - гарна гімнастика для нього. Стан пам’яті людини, її активність зараз прямо пов’язуються з її довголіттям. Чим краща, більш тренована пам’ять у людини, тим, уважається, довше вона зможе прожити.

Як запам’ятовувати тексти.

Наступні рекомендації в першу чергу стануть у пригоді учням 3-4 класів (коли діти починають самостійно читати додаткові тексти значного обсягу).

Враховувати різноманітні властивості уваги. Відволікання уваги стомлення, необхідність у її переключенні наступають через 15 -20 хвилин від початку роботи. Задля зняття втоми дитині треба відволіктися. При цьому бажано прикрити долонею очі й посидіти так кілька секунд. Потім зробити рух головою вліво, вправо, вперед та назад. Розслабившись і відпочивши дитина зможе повноцінно включитися у процес читання.
Чергувати читання з осмисленням. Після того як дитина прочитала кілька сторінок, важливо зупинитися, спробувати разом осмислити прочитане, зробити необхідні виписки, відзначити все важливе, цікаве або незвичайне. Такого роду переключення сприяє збереженню тривалої стійкості уваги.
Використовувати перешкоди-стимулятори. Перешкоди - стимулятори , як відомо, можуть допомогти процесу читання. Мимовільна увага підтримується не тільки силою й несподіванкою дії подразника, але й його барвистістю, новизною, незвичайністю.
Робити позначки в тексті. При читанні можна робити свої особисті позначки в тексті. Можливо, дитині знадобляться олівець або лінійка, щоб задати необхідні темп при читанні. Якщо якась фраза або речення незрозумілі, краще зупинитися, вдуматися, спробувати викласти тільки-но прочитану думку своїми словами.
Читати з різною швидкістю, емоційно. Навчить дитину не бути байдужою до того, що вона читає. Нехай обурюється, якщо її щось обурило в книзі, нехай радіє прекрасному, нехай плаче й сміється! Це підтримує увагу, веде до гарного засвоєння прочитаного матеріалу. А ще помічено, що монотонне читання з постійною швидкістю стомлює й присипляє. Щоб краще запам’ятати матеріал, бажано прочитати або переказати його кому-небудь із домочадців. Прочитати текст два рази в різному ритмі - швидко й повільно. Там, де це можливо, передавати емоційне забарвлення описаного.

Шановні батьки, виховуйте дітей так, щоб в один чудовий день почути:

Дякую вам за те, що давали мені чесні відповіді на важкі запитання.
Дякую вам за те, що ви завжди з розумінням відносились до мого бажання бути незалежним і давали мені свободу.
Дякую вам за те, що ви дозволяли мені робити помилки.
Дякую вам за те, що ви завжди так доброзичливо відносились до моїх друзів.
Дякую вам за те, що ви ніколи не нагадували мені про мої помилки.
Дякую вам за те, що ви пробачали мої грубі та образливі слова і зауваження.
Дякую вам за те, що намагалися давати мені більше безумовної батьківської любові, ніж грошей.
Дякую вам за те, що ви навчили мене поважати авторитет інших людей, цінувати відвертість.
Дякую вам за те, що ви виступали проти моїх хибних та неприємних вчинків, ніколи не погоджуючись з ними.